"Біблія і служба у війську"


Можливо для когось і тяжко повірити, але в Біблії зібрано величезну кількість інформації про
службу в війську. Ясно, що ви не знайдете конкретної заповіді "чоловік повинен служити у війську",
або певного заперечення "не повинний йти до війська", але та масса біблійних прикладів пов"
язаних зі службою і військовими обов"язками, дає нам можливість проаналізувати питання –
служити чи не служити, брати зброю в руки чи ні. Зразу ж скажу, що християни можуть бути певні,
що солдат в Біблії користується найвищою повагою і його служба сумістима із біблійним
баченням світу.

       Перший випадок військової служби знаходимо у Старому Заповіті (Буття,14), коли Аврамів
племінник Лот був забраний у полон царем Еламу Кедор-Лаомером і його союзниками. " І почув
Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його
народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану. І він поділився на гурти вночі, він та
раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску. І вернув він усе добро, а
також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей"(Буття 14:14-16).

       Пізніше, з виникненням централізованої політичної і державної системи, починаючи від царя
Сеула Ізраїль заснував постійно діючу армію. "І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі
були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А
решту народу відпустив він кожного до наметів своїх" (Перша Книга Царів 13:2). "І взяв Саул три
тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні
газельських скель"(Перша Книга Царів 24:3). Постачання армії проводилось за рахунок іншого (не
воюючого) населення (Перша Книга Царів 17:17-19).

       Цар Давид продовжив удосконалення армії започаткованої Сеулом. Він збільшив численість
армії за рахунок солдатів з інших дружніх йому земель (Друга Книга Царів 15:18-22), і командувати
армією поставив Йоава. "А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників
та сотників"(Друга Книга Царів 18:1). Давид встановив почергову службу – 12 груп по 24 тисячі
чоловік мінялися по місячно. "А Ізраїлеві сини, за їхнім числом, голови батьківських родів і
тисячники, і сотники та їхні урядники служили цареві щодо всякої справи відділів, що приходив та
відходив місяць у місяць для всіх місяців року; один відділ мав двадцять і чотири тисячі"(Перша
Книга Хроніки 27:1).

Соломонове царювання хоч і було мирним, але він модернізував армію, ввівши кінноту і колісниці.
"І назбирав Соломон колесниць та верхівців, і було в нього тисяча й чотири сотні колесниць та
дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та з царем в Єрусалимі"
(Перша Книга Царів 10:26). Регулярна армія продовжувала своє існування і після розколу
королівства по смерті Соломона аж до 586 року до Різдва Христового, коли Ізрїль перестав
існувати як політична і державна одиниця.

До Івана Христителя який ніс благу вість про скорий прихід месії і закликав народ до покаяття,
підійшли і військові. "Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого
не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю" (Євангелія від Луки,
3:14). Не проти служби у війську, а проти неправди вчить нас Бібліяб виконувати свої військові
обов’язки чесно і справедливо.

А чи не сотворив Ісус Христос чудо по просьбі офіцера римських центуріонів?  "...до Нього
наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: Господи, мій слуга лежить удома
розслаблений, і тяжко страждає.  Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. А сотник Йому
відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і
видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде
він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. Почувши таке, Ісус
здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я
не знайшов був такої великої віри!" (Євангелія від Матвія 8:5-13). Ісус не осуджував його військової
служби. Неодноразово згадується військовий сотник в Новому Заповіті як чоловік високої моралі
та богобоязкий (Євангелія від Матвія 27:54; Євангелія від Марка 15:39, 44-45; Євангелія від Луки 7:
2,6, 23:47; Дії Святих Апостолів 10:1,22, 21:32, 22:25-26, 23:17,23, 24:23, 27:1,6,11,31,43, 28:16).

       Змінюються історичні місця, військові звання і посади за плином часу, але збройні сили
завжди залишаються в пошані як і центуріони в Біблії. Бути солдатом – честь для чоловіка і
гордість для держави. Апостол Павло згадує про Епафродита, як про солдата і поборника віри
Христової. "Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та
співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй" (Послання св. апостола Павла до
филип’ян 2:25).

Біблія також вживає військові терміни, щоб показати нам на скільки християни повинні бути сильні
озброївшись вірою в Бога.  "Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не
маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї
темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати
опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і
зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе
візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння,
і меча духовного, який є Слово Боже." (Послання Апостола Павла до Ефесян, 6:10-17).

       Багато християнських течій, посилаючись на біблійне "А ось один із тих, що з Ісусом були,
витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. Сховай
свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть"(Євангелія від Матвія, 26:52),
стверджують, що неможна християнину взяти зброї в руки. Але нагадаю, що в даній ситуації
Христос просив не бути зачинщиком злочину – не  протистояти владі. Як бачимо апостоли мали
при собі зброю. Ісус наказав сховати меча, але не викинути. Наведу простий приклад із
сьогодення, який не буде нічим новим, а тільки повторенням випадку з Аврамом (Буття,14).
Терористи беруть в заложники декількох християн. Щоб їх визволити, потрібні спеціально
треновані люди по боротьбі з терористами, тобто високо кваліфіковані солдати. Так хто у цій
ситуації скоює гріх по відношенню до захоплених християн? Той, хто ризикуючи своїм життям,
вбиває терористів і звільнює християн, чи той, хто говорить, що зброю в руки брати не можна і
безсило розводить руками? Тим більше не секрет, що терористи завжди добре озброєнні, і в
цьому випадку вони спровокували ситуацію, тобто взяли меча і повинні від нього загинути.

Так, Біблія безпосередньо не посилає нас служити у війську. Християни чоловіки ті жінки, які
служать своїй країні віддано, бузкорисно, чесно, можуть бути певні, що громадянський обов’язок
який вони виконують, є допустимий і приємлемий Богом. Чому солдати змінили спокійне життя в
зручних квартирах на небезпечну роботу з низькою оплатою? Вони роблять це з тої самої
причини, що пожежник вбігає у палаючий будинок замість того щоб триматись від нього
осторонь, що працівник міліції біжить в сторону почутих пострілів. Вони роблять це для нас, щоб
ми жили в мирі та безпеці. Вони покликані Богом на боротьбу зі злом.