Микола Басараб

Можливо десь живе така людина,
Яка не "плаче", Бога не гнівить,
А просто дякує, за себе, за родину,
Лише за те, що має право жить.

За те що, бачить, чує і говорить,
За те що, робить кроки по землі.
За батька й матір.Дякує і молить,
Що всі близькі здорові і живі .

Нічого "світ" людині тій не винен,
Вона сповідує лиш правило одне:
"До того як у Бога попросити,
Не забуваймо дякувать за все".

І та людина в Господа щаслива,
І найбагатша серед нас усіх,
Бо тільки віра добавляє сили,
Забравши сльози, подарує сміх.