"Біблія і війна"

Кожен християнин чув і знає заповідь “Не убий”, і багато хто, вживаючи цю заповідь, засуджує війну.
Помилка людей в тому, що вони не читаючи і не досліджуючи Біблію, роблять власні висновки
вживаючи тільки цих два слова. Достатньо це чи ні? Повернемося до того, що ж таке вбивство.
Вбивство – це позбавлення життя людини людиною. Якщо не продовжувати далі, тоді б здавалося все
правильно. Але візьміть до уваги кримінальний закон будь якої держави, і ви знайдете, що вбивство
переслідує певні цілі або причини, такі як: заволодіння чужим майном, ревність, ненависть і т.д. Саме
на це Біблія каже “Не убий” (Вихід, 20:13). Складності з українським перекладом Біблії виникають в
наслідок того, що слово “вбивати”  в українській мові вживається як і до вбивства, скоєного з
попереднім наміром зі злочинною ціллю, тобто умисного вбивства, так і до вбивства по
деобережності, вбивства з ціллю захисту іншої особи, при самозахисті, і т.д. До прикладу, в англійській
мові вживається з цією ціллю два різних дієслова: “to kill” і “to murder”. Українська мова взагалі-то
вживає слово “замордувати”, але, як правило, в тому випадку, коли були примінені тортури. Хібру ж
дослівний переклад заповіді означає “намірене, умисне вбивство іншої особи”.

       Господь часто наказував Ізраїльтянам воювати з іншими народами. “Тепер іди, і поб'єш Амалика,
і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до
жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до
осла”(Перша Книга Самуїлова, 15:3). “Коло сорока тисяч озброєних вояків перейшли перед Господнім
лицем на війну до єрихонських степів”(Книга Ісуса Навина, 4:13).

Бог карав певних осіб, племена і цілі народи смертю за боговідступництво і за скоєнні злочини. “Хто
вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий. А коли хто буде замишляти на ближнього свого,
щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть. А хто вдарить батька свого
чи матір свою, той конче буде забитий. А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в
руках його, той конче буде забитий. І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде
забитий”(Вихід, 21:12-17).  “А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити
перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця. А хто буде
лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров
їхня на них! А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони,
кров їхня на них! А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче
забиті, кров їхня на них!”(Левит,10-13) Як бачимо, Бог аж ніяк проти вбивання при всіх обставинах, але
проти вбивства злочинного.

      Війна ніколи не була доброю річчю, але деколи це є необхідністю. У світі наповненому грішними
людьми “як написано: Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,  
усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий їхнє горло,
язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,  уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі
їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема
страху Божого перед очима їхніми...” (Послання Апостла Павла до римлян, 3:10-18), війна є
неминучою. Це один із Господніх шляхів покарання грішників, утримання їх від скоєння більшого гріху.

      Війна є жахлива річ! Війна є завжди результатом людських гріхів. В Старому Заповіті
неодноразово зустрічаються Божі накази як  “Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі
на володіння, не позоставиш при житті жодної душі” (Повторення Закону, 20:16). У Другій Книзі
Мойсеєвій 17:16 проголошено: “І проказав він: Бо рука на Господньому прапорі: Господеві війна з
Амаликом із роду в рід!”. Також, в Першій Книзі Самуїловій 15:18 “ І послав тебе Господь дорогою, і
сказав: Іди, і вчиниш закляттям нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, аж поки ти не
вигубиш їх”. Ітак, як бачимо , Бог не виступає проти всіх війн. Згадаймо тепер про відношення Ісуса
Христа з Богом Отцем -  “Я й Отець Ми одне! ” (Євангеліє від Івана, 10:30), щоб не ставити під сумнів,
що війни були Божим повелінням тільки по Старому Заповітові. Бог нічого не міняв, “Бо Я, Господь, не
змінююся...” (Книга пророка Малахії, 3:6), “Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від
Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни” (Соборне послання Апостола Якова, 1:17).

      Друге пришестя Христа є також насичене війнами. “Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки,
глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо повстане народ на народ, і
царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.” (Євангеліє від Матвія,24:6-7). В
Об'явленні від Івана 19:11-21 проголошено: “І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на
ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює. Очі Його немов полум'я
огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. І
зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже. А війська небесні, зодягнені
в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях. А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним
бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога
Вседержителя! І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над
панами. І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів,
що серед неба літали: Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю, щоб ви їли тіла царів, і тіла
тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і
великих... І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить
на коні, та з військом Його. І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив
перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були
вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло... А решта побита була мечем Того, Хто сидів на
коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами...”.

      Помилкою буде сказати, що Бог ніколи не підтримує війни. В світі, наповненному грішниками,
тобто людьми, які допомагають Сатані виконувати його волю, часом війна є тим єдиним і необхідним,
що може випередити і виправити зло.

Ми повинні пам'ятати, що наша віра не повинна основуватись на наших емоціях, “Усе Писання Богом
натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа
людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (Друге послання Апостола Павла до
Тимофія, 3:16-17).

Екклезіаст 3:8 оголосив: “час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!” В світі наповненому гріхом,
ненавистю, злом, “як написано: Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога
шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий
їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,  уста їхні повні прокляття й
гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не
пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми... ” (Послання Апостола Павла до римлян, 3:10-18),
війна є неминучою. Кожна війна є чимось неподібна до інших, але всі війни в кінцевому рахунку є
результатом гріхів. Християни не повинні бажати війни, але так само Християни не повинні ставати в
опозицію рішенням державного уряду. “Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як
не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій
постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі пострах не на добрі діла, а
на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї,  бо володар Божий слуга, тобі
на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві
злочинцеві!” (Послання св. апостола Павла до римлян 13:1-4), “Шануйте всіх, братство любіть, Бога
бійтеся, царя поважайте” (Перше послання Апостола Петра, 2:17). Найбільш важлива під час війни, -
це наша молитва за те, щоб Бог послав мудрості нашим лідерам, щоб зберіг у бою наших солдат, за
швидке вирішення конфлікту, за мінімальні втрати як і наші, так і ворогів наших. “Ні про що не
турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І
мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”
(Послання Апостола Павла до филип’ян, 4:6-7).