Британ Галина

Ти бачиш мої дороги,
Ти знаєш, що там, за крок,
Вбираєш мої тривоги,
Що тліють серед думок.

Ти бачиш таємні сльози,
Які на подушку течуть,
Відводиш життєві грози,
Що боляче громом січуть.

Ти знаєш, про що я мрію,
І чим животіє душа,
Даруєш мені надію,
І силу, щоб далі йшла.

Ти знаєш… Мій Любий Тату,
Теплом обіймаєш завжди,
І я не боюсь крокувати,
Бо поруч зі мною Ти!

Любов твоя – моя сила,
Теплом у душі проросте,
Спасибі, Господи милий,
За те, що так любиш мене!

***

Мій Небесний Тату, знову ранок,
Ніжністю торкається до скронь,
Сонце обіймає мій світанок,
Теплотою люблячих долонь.

Щастя проникає в мої мрії,
Ароматом квітів і весни,
Серце повне віри і надії,
Бо зі мною, Тату, поруч Ти.

Крок за кроком… І життя вальсує,
Змінюються місяці, роки,
Доля між світанням балансує
Прокладаючи нові стежки.

Мій Небесний Тату, знову ранок,
Мов дитина тішуся йому,
Крізь легеньку куряву туману,
Світло знов перемагає тьму.

***

У вікно заглядала тиша,
Проникаючи в серцебиття,
І душа підіймалась вище,
Обіймаючи небеса.

Це в кімнаті молилась мама,
За дітей, і за всю родину,
І молитва її лунала,
Все гучніше кожну хвилину.

Підіймалася вище неба,
І летіла кудись по світу,
До усіх, хто має потребу,
Хто ослаб від холоду вітру.

У вікно заглядала тиша,
І її неймовірний мотив,
Щохвилини звучав гучніше,
Щоб до неба доне́сти спів.