Христос Воскрес.

Наблизилося свято Пасхи. На рівні з Різдвом Христовим – це свято великої радості увірувавших у Христа,
які отримали у цих двох торжествах велику обітницю: спасіння та життя. ПАСХА, на івриті ПЕСАХ – слово,
що означає «пройшов мимо». Пройшов ангел-губитель, що умертвляв єгипетських перворідних в ніч
виходу жидівського народу з Єгипту. Смерть тоді вривалась у будинки єгиптян, забираючи дітей, а
первенці ж ізраїльтян зостались неушкодженими. Замість них вмирали непорочні ягнята, кров*ю котрих
були помащені косяки дверей їхніх домівок.  Ангел-губитель бачив кров і проходив мимо. Ізраїльтян, які не
принесли в жертву ягня, чекала участь приречених на погибель єгиптян. Непорочне ягня, принесене у
викупну жертву за гріхи ізраїльтян в Єгипті – це праобраз Христа. Християнська Пасха несе в собі те ж
саме значення – смерть пройшла мимо тих, хто прийняв вірою жертву непорочного Агнця., закланного на
христі заради нашого викуплення. Не прийнявші вірою цієї жертви перебувають у стані духовної смерті.
Незалежно від того, як давно хто увірував у Христа, ми все ще мало знаємо про воскресіння. Апостолу
Павлу було багато відкрито, але і він на заході своїх земних днів бажав більше «пізнати силу Його
воскресіння» (Фил.3:10). Чи не повино бути це бажання апостола стати бажанням кожного християнина?
Ціль мого листа не в тому, щоб когось упевнювати у воскресінні Христа. Я вірю в Його воскресіння і
сьогодні відчуваю його дію на самому собі, бачу позитивні зміни на моїй сім*ї, спостерігаю силу
воскресіння у вчинках інших. Я вірю в Слово Боже, а Біблія стверджує, що Христос воскрес із мертвих «в
третій день по Писанню». Писання стверджує ще більше, що «Бог не є Богом мертвих, але живих, бо у
Нього всі живі»  (Лук.20:38). Біблія називає тих, хто дістане дар воскресіння, «синами воскресіння» (Лук.20:
35-36).

В похмуру та дощову пору року ми з нетерпінням чекаємо сонця і, коли воно вигляне, ми, як і всі люди,
міняємося, міняється наш настрій, смуток поступається місцем світлій радості.  Пасхальне Євангеліє
повіствує нам, як жінки з миром прийшли дуже рано до гробу, як тільки сонце сходило (Мрк.16:2). Темінь
Страсної П*ятниці зі стражданнями та муками Христа поступилася сонцю Воскресіння, яке кидало своє
проміння у пустий гробовець. Син Божий воскрес! Смерть не мала над ним ніякої влади, життя
перемогло! Зі сходом сонця все змінилось. Сутінки, огорнувші землю, зчезли і зійшло Боже сонце, даюче
тепло та життя людям. Настав новий час, Бог відкрив небо і джерело життя вилилось на землю. Сили
смерті потерпіли поразку. «Смерть! Де твоє жало? Пекло? Де твоя перемога? (1Кор.15:55)
В ранок воскресіння Христа світ дістав два свідоцтва: свідоцтво порожньої домовини та свідоцтво ангела.
Не знайшовши тіла Ісуса, учнів охопило збентеження та подив, до поки не вияснилось: «Його немає тут,
Він воскрес!». Слова ангела відкрили нове розуміння безсмертя, підтвердженого явленням Христа жінкам,
потім Петру та Якову, а за тим і всім учням. Знаменне повторне явлення Христа апостолам заради Хоми,
який піддався сумнівам не будучи присутнім при першому явлені воскреслого Христа. Ще до розп*яття
Христос говорив: «Я живу і ви будете жити» ... «Хай не ніяковіє серце ваше, віруйте в Бога і у Мене
віруйте. В домі Отця Мого місця багато... Я йду приготувати місце вам і, коли піду та приготую вам  місце,
прийду знову та візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я...».

В яких же тілах воскреснуть віруючі? Бібля відповідає на це питання у Першому посланні Павла до
Коринфіян (15:44) - тіла воскреслих будуть духовними. Як же будуть виглядіти сини воскресіння? «Як
ангели» (Мтф.22:30), як символи краси, вони будуть подібні Самому Христу. Якщо навчитись читати книгу
природи ... Природи? Саме так. Для початку нагадаємо собі одну історію, коли пустинника спитали як він
дійшов такої висоти у пізнаннях і мудрості, не маючи жодних книжок, він відповів: « Я користуюсь книгами,
написаними Небесним Творцем: Біблією, совістю та природою. Ці три книги навчають мене, як треба
жити, і я повністю задовольняюсь ними. Та й хто із смертних може запропонувати мені що краще в
замін?». У наш час люди розівчились читати книгу природи, не звертають більше уваги на угризіння
совісті та відкидають Біблію, якщо й не повністю, то частково, люблять читати та сприймати Слово
вибірково. Заглибившись у матеріальне життя,  у них нема часу вникати в чуда навколишньої природи, яка
є дивним свідоцтвом свого Творця. Слово Боже говорить, що в природі Бог явив якби Себе Самого, бо те,
«що можна знати про Бога, явно для нас, тому що Бог явив нам. Бо невидиме Його, вічна сила Його і
Божество, від створення світу, через розглядування творінь видимі». Вся природа носить на собі сліди
перстів Божих, як і оповідає людям про чудо і тайну воскресіння. Той, хто любить Творця та Його
творіння, вникає і спостерігає за проявами природи, на кожному кроці черпає вельми повчальні уроки. І
дійсно, «спитай у худоби, і навчить тебе, у птахів небесних – і сповістять тобі, або поговори з землею – і
наставить тебе, та скажуть тобі риби морські. Хто у всьому цьому не знає, що рука Господа сотворила
це?» (Йов. 12:7-9).

Життя метелика являється прекрасною ілюстрацією книги природи по відношенню до людської душі.
Напевно через це у греків слово «психея» має значення як метелика, так і душі. Відмітимо, що гусінь та
метелик являються одною ж і тою істотою, котра на початку повзає, а потім літає, в перший період свого
існування вона пожирає листя дерев, а в другій насолоджується ароматним нектаром прекрасних квітів.
На початку воно викликає відразу, а за тим своїм легким польотом в повітрі розчулює серця людей та
приводить у захоплення дітей. Людина веде на землі також своє коротке тимчасове існування. Приходить
смерть і вона спить у могилі, подібно до гусені в коконі, аж до дня свого воскресіння. Така переміна
спостерігається в житті викуплених Христом. Земне життя своє вони починають у гріху, плазують,
поневолені гріхом і плоттю, а опісля, навернувшись до Бога, живуть у Христі, помишляють про горішнє,
зносяться на недосягаємі вершини святості. Сьогодні вони, подібно гусені, волочать тіло принижене
хворобами, стражданнями та смертю, та прийде година, коли Господь «смертне наше зодягне в
безсмертне та тлінне наше – в нетлінне». «Улюблені, ми тепер діти Божі, але поки не відкрилось, що
будемо, знаємо тільки, що, коли відкриється, будемо подібними Йому», бо Христос «принижене тіло наше
перетворить так, що воно буде відповідно славному тілу Його». «І як ми носили образ земного, будемо
носити образ небесного», бо Він є «воскресіння та життя, віруючий в Нього, якщо й помре, оживе!» (Іоан.
11:25).

Зачасту дивуюсь пишністю поховань померлих, дороговизною труни та помпезністю надмогильних
пам*ятників. Багатьох померлих ховають у славі, але чи воскреснуть вони в славі? Імператор Карл
Великий (742-814р.р.) дав розпорядження після смерті поховати його сидячим на престолі в
імператорському вбранні та скіпетром у руці. Через 200 років Оттон Третій розпорядився відкрити
могильний склеп. Коли відкрили склеп, то побачили, що золота корона впала, одяг зотлів, скіпетр валявся
на підлозі ... Не так було зо Христом! Його розп*яли, як злодія, та Він воскрес, як цар, його ховали без
почестей, та Він вознісся у славі. . Так буде зі всіма синами воскресіння.
В кожному колосі – тіло Христове,
У кожному древі – розп*ятий Господь,
І молитви пречистеє слово
Ізцілить нашу немічну плоть. (Анна Ахматова)
Тож читаймо сьогодні книги совісті та природи, вникаймо в Слово та в себе, щоб вступити в день нашої
зустрічі з Господом не з острахом, а з радістю.

В. Слонопас