Степан Коханець
Пізнай Його
Фил.3:8-14

Життя без цілі — бідне! Страшно жити
Без боротьби за щастя для душі.
Ой, скільки в світі сліз гірких пролито!
Тому що «не подумав, поспішив…»
Хто руку положив свою на рало,
Назад уже свій зір не повертай.
І навіть в час, коли сутужно стало,
Іди вперед — у тебе є мета.
Щасливий той, хто хрест несе покірно,
Кому Голгофа — в царство компас вірний.
Кому Христос тепер спасінням став!
А з Ним завжди так радісно і любо,
Він знає все — обійме, приголубить…
Найбільше щастя — це пізнать Христа!


Життя

Мт.5:16

«Життя — клейнод», — так мовиться в народі,
Найбільший скарб від Бога даний всім;
Воно одне, прожити треба в згоді,
Цікаво і розумно в світі цім.

Життя — це школа вищої освіти,
Переживання — наші вчителі.
Завжди спіши добро усім робити,
Запам’ятай: діла ідуть услід!

Життя — це дія. В світі все минає.
Немає щастя, друже, від тривог.
Прийми Христа, лиш Він допомагає,
Він твій Творець і Всемогутній Бог!


Використовуйте час

Завжди правдиве слово віще:
Все, що постало, — зникне теж.
Настане день — і смерть Бог знищить;
Одна любов Творця — без меж.

Проходять дні, проходять ночі,
Летять роки без вороття,
Збуваються слова пророчі…
І в цьому істина життя.

Ще рік один Бог дав зустріти.
Хвала за ласку Богу сил,
Що Він для нас продовжив літо —
Свічу життя не погасив.

Бог дав нам знов: хліб-сіль, зібрання,
Чудові дні і вечори…
Нехай же душ вогонь єднання
Ще у стократ ясніш горить.

Так хоче Бог і хочуть люди.
А щоб вогонь цей не погас —
Живіть по Слову! В свято, в будень
Використовуйте свій час!

Крапельки роси

О Боже мій, молюсь в сльозах,
Коли встаю й лягаю спати,
Щоб бути чистим, як роса,
І завжди добру совість мати.

За все хвалу Тобі несу,
За те, що став моїм спасінням;
В Тобі пізнав життя красу
І віру в світле воскресіння.

Ласкавий Спасе, Боже сил,
У центрі серця поселися —
Як сонце в крапельці роси,
Так Ти в мені відобразися.


Не кажіть неправди

1 Іван.5:17
Слово Боже тільки правду мовить,
Цим застерігаючи усіх
(Біблія — це істини основа):
«Люди, знайте, що неправда — гріх!»

Правда Божа щира і відверта!
Так звучить Євангельський устав.
Всім відомо — гріх веде до смерті…
Ой, як страшно вмерти без Христа!

«Бог карає — Бог і приголубить», —
Скаже той, хто з Ним єднання мав.
В Бога — тільки правда, друзі любі,
А неправді місця там нема.

І в людей є теж добра закони
(Звісно, все це взяте від Христа):
«Краще правда і гірка, й солона,
Ніж неправда з медом на вустах».

Від неправди в світі повно бруду,
Зла, що нищить серце і вуста.
Від неправди часто гинуть люди,
Гинули з її вини й міста…

Правда є, була і буде завжди!
Згине лиш неправда, вчинки злі,
Скоро всіх прихильників неправди
Вічний Бог змете з лиця землі.

Не спасуть неправду білі шати,
Золото, каміння, перли — ні!
Той, хто хоче чисту совість мати —
Перетоплюй всі слова в огні!

Кожне слово, діло явним буде,
Тож, щоб потім в серці не жаліть,
Не кажіть неправди, люди! Люди,
Завжди тільки правду говоріть!

Молитва покаяння

Пс.50
Згрішив, згрішив перед Тобою.
О Боже мій, Ти знаєш все…
Помилуй, зглянься наді мною,
Молюсь, не дам собі спокою,
Аж доки милість не спасе.
В життєвих розкошів просторах
Душі я щастя знайшов.
Не раз я бачив сльози, горе…
Та все ж ішов життєвим морем…
Ой, як далеко я зайшов…
О Боже, визволи від муки,
Гріха, неправди та біди.
Я визнаю свій гріх великий,
Я блудний син, візьми за руку!
Тримай і Сам тепер веди!

Я бачити хочу!

Мр.10:46-52
Проснулось місто, і сонце поволі
Проміння розсипало в ніжну блакить.
Дорога… Стоять, мов сторожа, тополі.
І листя, співаючи пісню, шумить.
Дорогою тою любили ходити
В село з Єрихону багато людей.
Сюди для прожитку виходив просити
Грошей або хліба сліпий Вартимей.
Ось вухо чутливе сліпого вловило
Чийсь голос: «Ісус Назарянин іде!»
Все ближче і ближче, мов море шуміло…
З Ісусом йшов натовп великий людей.
В душі запалала враз віри надія:
«Покличу, Він може… Я чув вже не раз…
Почути хоч слово від Нього я мріяв,
А нині настав той бажаний час».
Зібравши всі сили й піднявши вверх руки,
Він крикнув, а сльози з очей полились.
— О Сину Давидів! Споглянь на каліку…
Ісусе, помилуй, я вірю… спаси!
Словами обурення, гніву, зневаги
Сварились на нього, щоб він замовчав.
Та він не звертав на ті крики уваги,
Хотілося бачить — й він знову кричав:
— Ісус, Син Давидів, Мій любий Учитель!
Споглянь на сліпого, Ти можеш спасти.
Я буду служити Тобі, мій Спаситель!
І хрест свій щоденно з терпінням нести…
Сидить Вартимей при дорозі й сумує,
Хотілось хоч слово почути Того,
Котрий має силу. Невже Він не чує?
Ісус зупинився: — Покличте Його!
Скажіть, нехай прийде! Чого він так плаче? —
Сліпий вловив слово з Ісусових вуст.
Ось учні вже кличуть. «Як хочеться бачить!...»
— Устань, тебе кличе Спаситель Ісус!
— Що хочеш від Мене, о бідний каліко?
Скажи і Я дам, все у владі Моїй.
Підвівшись на ноги, заплакав він гірко:
—Я бачити хочу, Учителю мій!
Болючим до щему було кожне слово,
Чимало зазнав у житті він біди.
Ісус подивився і тихо промовив:
— По вірі твоїй нехай буде! Іди!
— О радість! Я бачу Ісуса і небо!
Людей, все творіння; я щастя знайшов.
Віднині вже гроші просити не треба…
Сказав і услід за Ісусом пішов…
Брати мої, сестри, всі друзі, сьогодні
Не будьте байдужі до Спасових слів:
Сьогодні ще кличе всіх ласка Господня,
Щоб кожен, хто в темряві досі, — прозрів!
О любий мій друже, прийди до Ісуса,
Він очі відкриє, дасть радість, спокій.
Скажи, як той бідний сліпий при дорозі:
— Я бачити хочу, Спасителю мій!