Роман Купчинський

1894 - 1976

Великдень

Сонце — як усміх дитини
Хмари — як материн гнів.
А понад нивами лине
Сріблом вибиваний спів.
                          Сріблом вибиваний,
                          Золотом зливаний,
                          Дзвонами золотими.
Серце камінне — як з воску,
Очі-кинджали як шовк.
В кожній клітиночці мозку
Голос ненависти змовк.
                          Голос ненависти
                          Пошепти зависти
                          Переміняється в сльози.
Синява неба у грудях.
Легіт весняний в словах.
Ласка розквітла на людях —
Білі квітки на гробах.
                          Соняшним спомином
                          Радісним гомоном:
                          «Великдень!»

Львів, 1927

              * * *
Великдень… Скільки різних дум
Мені наводить він…
І спів дівчат і хлопців шум
І ясносрібний дзвін
І лиця розпогоджені
Старих дідів, батьків.
Серця їх мов відроджені
Під великодній спів.
І чисту синяву небес
І перший в році грім
І правду, що Христос воскрес
І дав надію всім.

21 квітня 1943 р.