Галина Левицька

Мати біля розп’яття

Жахливий день! Вже виплакались очі
І згадуються знов слова пророчі,
Бо душу й серце розтинає меч...
Як Агнець, Він мовчить. І пада з плеч
Цей хрест, який нести Йому несила...
Чому юрба той вирок присудила?!
Душа моя змиритись з ним не хоче!
А натовп напирає і гуркоче:
«Розпни! Розпни!»
Хоч Він і без вини...

Хіба ж то тіло — то єдина рана...
Чому оце терпіти має Він?!
А Син на мене з високості глянув
І передав під захист Іоана,
Сказав: « Тепер, о жоно, це твій син!»

Чому прийшла оця страшна година?!
Чому, чому розп’яли мого Сина?!
Але в смиренні я перед Тобою,
О Боже мій, Преславний і Величний,
Премудрий, Милостивий, Царю Вічний!
Одвіку Ти Наповнений Любов’ю!
Я в трепеті молюсь перед Тобою..
Ти дав мені родити Свого Сина...
Ти — Бог Могутній, я ж лише людина...  


Славлю Бога!

В день, коли щаслива і усе так гоже,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
Славлю, величаю, серцем припідношу,
Бо лиш Ти Достойний, Царю, Вічний Боже!

І коли з утоми вибратись не можу,
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У Небесні брами з славослов’ям вхожу...
Ти хвали Достойний, Царю, Вічний Боже!

І коли недоля, і усе негоже —
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
І коли на серці непосильно наша,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!

Коли навіть ляжу я на смертне ложе —
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У Небесні брами з славослов’ям вхожу...
Ти хвали Достойний, Милосердний Боже!


Боже, скажи…

Боже, скажи, чи я Тебе чую?
Може час спати, а я — танцюю...
Боже, скажи, чи Тебе розумію?
Може час плакати, я — радію...

Дай мені знати Твої бажання...
Час для молитви і час для страждання,
Час для обіймів і ухиляння...
Час для смирення і покаяння!

Боже, навчи мене слухати, чути!
Допоможи мені, щоб не заснути
Біля світильника, що загасає;
А як проснуся — масла немає...

Дай мені знати час Твій і Слово,
Щоб, як покличеш, була я готова
Для благовістя і співрозп’яття,
Для воскресіння по благодаті!


Горіхопад.

Горіхопад, такий горіхопад...
Стрибають радо з дерева горіхи!
Ось тільки не лінуйся їх збирать:
Дорослим і малятам на утіху...

Вони дозріли і прийшла пора!
Долоньки розтуляються зелені...
Горіхи падають. Радіє дітвора!
Горіхів назбирали повні жмені!

Радію я, збираючи скарби,
Які дарує золотава осінь...
О, Господи, як радісно Тобі,
Коли і ми Тобі плоди приносим...

Хліб

"Скуштуйте й побачте, Який добрий Господь,
блаженна людина, що надію на Нього кладе!"
(Псалом 33:9)

Мій Господь! У молитві я,
Бо без Тебе не хочу й не можу.
Хай святиться Твоє ім’я!
Поклоняюсь Тобі, о Боже…

Я куштую Твої Слова:
Смак Любові та пахощі Неба…
В серці радість така жива!
У Тобі моя щиро потреба.

Височенні Твої думки!
Як чудово, що Ти все знаєш.
Від престолу в потоках ріки
Свою милість на нас виливаєш…

Спілкування з Тобою — це хліб,
Хліб насущний, що сходить з Неба…
Лиш в Тобі можу мати я плід.
Ти даруєш усе, що треба…
24.05.20

Слова і Слово

Слова: зернини кинуті у грунт…
І що посієш — будеш пожинати.
Тут не доречний спротив або бунт,
Бо кожен владний серцем вибирати.

Бог Всемогутній, мудрий Елохім
Наш світ чудовий збудував зі Слова.
І Божим Словом міцно, на вікú
Поставлені у Всесвіті основи!

Людина: витвір із Його руки,
Подоба Божа, з Нього взятий Образ!
Любов черпаючи із Вічної Ріки,
Ліпив Він ніжно характерний обрис...

Вдихнув у тіло Життєдайний Дух
І дарував уміння говорити,
У душу й тіло дав бажання й рух,
Щоб ми могли любити і творити!

Говорить Бог! Говорить кожен з нас...
І кожне слово має силу дії!
Слова любові чи слова образ...
Слова прокляття чи слова надії...

Ти зупинись. Покайся. Помолись!
Наповнюй серце істиною Слова.
Ісус є Слово! Словом оновись,
Щоб освятились всі твої основи...

П’ятидесятниця

Таємниця була у Бога,
Мрія, схована в серці Христа,
Не відкрита колишнім пророкам,
Щоб здійснилась віків повнота.
По Його благодаті освячені
Ми безцінною кров’ю Христа...
В день далекий, Богом призначений,
Народилася Церква Свята.
Злинув Дух у зібрання Апостолів
І над кожним, як пломінь, палав.
Говорили іншими мовами,
Як їм Дух промовляти давав.
Дивувались євреї  побожні,
Що прийшли туди звідусіль,
Тож говорять про справи Божі,
Дуже просто, без всяких зусиль
Промовляють усе зрозуміло...
Диво, ніби примарний дим!
Може зранку нічого не їли,
Повпивались вином молодим?!
А Петро говорив сміливо —
Відкривалась Небес висота.
Проростало у світ Боже диво,
Будувалася Церква Свята...
Наречена Господня, улюблена,
На землі вона – Тіло Христа.
Гнана, мучена та не погублена,
Укріпляється і підроста!!!
Освіти нас Своєю Правдою,
Щоб Любов Твоя з нас потекла,
Щоб були ми і сіллю, й розрадою,
Щоб творили Божі діла.
Церква – люди, що взяті від світу.
Громадянство Небесне у нас!
Ми – улюблені Божі діти,
І піднесені будемо в свій час!
Бог-Отець всю Христову родину
Посадив на Небесних місцях...
Слава Богу-Отцю і Сину
У Святому Дусі в віках!!!