Галина Левицька

Мати біля розп’яття

Жахливий день! Вже виплакались очі
І згадуються знов слова пророчі,
Бо душу й серце розтинає меч...
Як Агнець, Він мовчить. І пада з плеч
Цей хрест, який нести Йому несила...
Чому юрба той вирок присудила?!
Душа моя змиритись з ним не хоче!
А натовп напирає і гуркоче:
«Розпни! Розпни!»
Хоч Він і без вини...

Хіба ж то тіло — то єдина рана...
Чому оце терпіти має Він?!
А Син на мене з високості глянув
І передав під захист Іоана,
Сказав: « Тепер, о жоно, це твій син!»

Чому прийшла оця страшна година?!
Чому, чому розп’яли мого Сина?!
Але в смиренні я перед Тобою,
О Боже мій, Преславний і Величний,
Премудрий, Милостивий, Царю Вічний!
Одвіку Ти Наповнений Любов’ю!
Я в трепеті молюсь перед Тобою..
Ти дав мені родити Свого Сина...
Ти — Бог Могутній, я ж лише людина...  


Славлю Бога!

В день, коли щаслива і усе так гоже,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
Славлю, величаю, серцем припідношу,
Бо лиш Ти Достойний, Царю, Вічний Боже!

І коли з утоми вибратись не можу,
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У Небесні брами з славослов’ям вхожу...
Ти хвали Достойний, Царю, Вічний Боже!

І коли недоля, і усе негоже —
Буду вибирати славить Тебе, Боже!
І коли на серці непосильно наша,
Буду вибирати славить Тебе, Боже!

Коли навіть ляжу я на смертне ложе —
Знову вибираю славить Тебе, Боже!
У Небесні брами з славослов’ям вхожу...
Ти хвали Достойний, Милосердний Боже!


Боже, скажи…

Боже, скажи, чи я Тебе чую?
Може час спати, а я — танцюю...
Боже, скажи, чи Тебе розумію?
Може час плакати, я — радію...

Дай мені знати Твої бажання...
Час для молитви і час для страждання,
Час для обіймів і ухиляння...
Час для смирення і покаяння!

Боже, навчи мене слухати, чути!
Допоможи мені, щоб не заснути
Біля світильника, що загасає;
А як проснуся — масла немає...

Дай мені знати час Твій і Слово,
Щоб, як покличеш, була я готова
Для благовістя і співрозп’яття,
Для воскресіння по благодаті!


Горіхопад.

Горіхопад, такий горіхопад...
Стрибають радо з дерева горіхи!
Ось тільки не лінуйся їх збирать:
Дорослим і малятам на утіху...

Вони дозріли і прийшла пора!
Долоньки розтуляються зелені...
Горіхи падають. Радіє дітвора!
Горіхів назбирали повні жмені!

Радію я, збираючи скарби,
Які дарує золотава осінь...
О, Господи, як радісно Тобі,
Коли і ми Тобі плоди приносим...