Микола Матіїв-Мельник

1890 - 1947

      Лютує Ірод.

Ой, дзвонять дзвони, грають дзвони,
Палає досвітня зоря,
Дрижить земля, шумлять моря,
І лине спів понад кордони.

«Христос рождається!» - «Славіте!»
Покиньте гнів, що п’є вам кров!
Нехай до ваших хат любов
Прийде і зорю засвітить.

Нехай за стіл посполу сяде
Братерська сила серед вас,
Бо йде на нас тривоги час
І треба єдності в громаді!!

Лютує Ірод – кат червоний,
І ллється вже рікою кров,
І в Києві заглухли дзвони,
Лиш брязкіт чути з-під оков.

Злягла важка, страшна година,
Жаждуть в нас очі і уста.
Жажде Месії Україна –
Свого рожденного Христа!


      ВОСКРЕС!..

Воскрес!.. Воскрес!..
... І побідив. Вже злоба  п’яна
У ніг Його лягла розбита в штуки ...
І сонце кликнуло до нив:
-        Дивіть... Дивіть, - Христос ожив!..
А Він – всміхнувсь... Вгрудях глибока рана...
У білій плахті... а на Його чолі зоряна
Корона болю...
...Простяг над рідним полем руки
І – благословив... Благословив.
І глянув на смутну Голгофу:
Стояв Його величний хрест...
А під хрестом – в тривозі кат.
І Він всміхнувсь... Катів простив...
Каяфа, Анна і Пилат –
Поблід... Від дива і чудес:
Бо встав на полі в крови цвіт...
Зі сну збудився неофіт
І грімко крикнув до небес:
- Воскрес!.. Воскрес!.. Воскрес!..

1919