Софія Прокопчук
           Я  просила   у Бога                   

                          
 …Я просила Бога - навчити мене любити
                                всіх людей так,   як Він любить
                               мене.  «Нарешті, -  сказав Господь, -
                               ти зрозуміла, чого треба просити…»
                                                                                 Мати Тереза

Я просила у Бога терпіння
І  гріхи щоб мені всі простив.
Щоб і серце моє , і сумління
Він  від скверни очистив, омив.

Щоб дав радість душі моїй, волю…
Дуже щиро просила тоді,
Щоб ніколи нікому я болю
Не завдала у цьому житті…

Щоб зростала у Божому Слові
І щоб цього навчала дітей.
Я просила у Бога любові
До усіх на планеті людей.

І Всевишній почув всі прохання,
І з любов’ю сказав Він мені:
- Ти, нарешті, обрала бажання,
Яке дуже потрібне тобі.


Батькам

Спішу усім  єством до мами,
До тата рідного спішу.
Пригадую, що дуже рано
Залишила хатину ту,

Де мене вчили говорити,
Та тільки правду, щиро,
Добро робити завжди вчили,
Приймати усіх з миром.

Де мама вперше рученята
Мені, маленькій, склала,
І на колінах, разом з татом,
Ми Бога прославляли...

Років багато вже спливло,
Не все вже пам’ятаю ,
Та кожен день  життя мого
Господь благословляє.

Вдячність

Матусю, рідна, сонечко моє,
Ти – найдорожче, що у мене є.
До тебе линуть всі мої думки.
Матусенько, як добре, що ти є.

Ріднесенька, де ти – нема біди.
З тобою мені затишно завжди,
Коли ж із болем в серці я прийду -
Мене, матусю, зцілиш в мить одну.

Твоя любов настільки сильна є,
Що все мені із надлишком дає.
Тож чим тобі віддячить зможу я,
О зіронько яснесенька моя?

За дар безцінний, за моє життя,
За те, що в цьому світі не одна,
За молитви щоденні всі твої
Я щиро вдячна, матінко, тобі!
    
Мамі

-   Ой чого ж це, мамо, у Вас коси білі?
А були ті коси чорними  колись…

-        Вибілила коси  тяжка доля, доню.
Не на коси -  в серце ти моє дивись.

-         Та у Вашім серці стільки віри, мамо!
А любові скільки! Вистачить на всіх.

-        Що ж , бери, дитино, і живи так само,
Щоби в твоє серце не вселився  гріх.

-        Та чи зможу жити так, як Ви, матусю?
Чи зумію щиро я усіх любить?..

-        Знаю я, що зможеш, якщо будеш в Бога
Кожен день в молитві помочі просить.

-        Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,
За благословення, за любов без  меж…

-        Кожен день твій, доню, я благословляю,
І тому щаслива в світі ти живеш…

Учителю

Учителю, чи світ хоч розуміє,
Що ти його рятуєш від біди,
Що день у день ти мудре,  вічне сієш,
Ведеш дітей до пізнання краси?

До пізнання Всевишнього любові,
До розуміння Слова, що нам дав,
До мудрості у кожнім Його слові
І до спасіння, що нам дарував…

І як багато твоя праця значить
Для кожного,  кого навчаєш ти!
Дитина завжди хай на тобі бачить
Вісон любові, віри, доброти.

Тож хай Господь тебе благословить,
Дасть більше творчості тобі й снаги,
Щоб ти зумів життя земне прожить,
Пройшовши з честю всі його шляхи.