Олена Романишина
* * *
Полюби… Прости… Благослови…
Коли важко, камінь в грудях тисне,
Коли хтось поклав його навмисне,
Доторкнися струн душі живих.

Перед небом трепетно відкрий
Почуттів захованих скарбницю.
Глянь у слова Божого криницю:
Чи там має місце гнів людський?

Помсти в двері серця не впусти.
Хай спіткнеться об поріг любові,
Стане хай безсилою у слові.
Віднови зруйновані мости.

Те, що ворог кинув на сміття,
Підніми й промов: «Усе прощаю!
Ти — мій брат! Тебе благословляю,
Бо люблю! А в цім моє життя!»
      
***
Навчись прощати…
Розділи страждання…
Проси любові в Господа для себе.
Дай руку брату, не лишай в чеканні.
Хай він в тобі відчує дотик неба.
Навчись любити…
Не в словах лукавих,
Не тільки друга, — ворога, що люто
В свій час у тебе кинув грізно камінь.
А ти люби, навчись усе забути.
Навчись молитись…
Гордість залишивши,
На крилах віри принеси в покорі
Тих, хто в печалі, радість загубивши,
Не бачать світла в темних хвилях моря.
Навчись подяки…
Щирої подяки,
Тієї, що і в горі не зникає.
Хай серце плаче, томиться — ти дякуй.
У мить таку Господь благословляє.
Навчись Отцеві в правді поклонятись,
Хай Дух Святий до серця промовляє.
Спитаєш ти: «Де сили взять смирятись?»
А сила в Бога! Він Той, Хто навчає!


***
Не сумуй, що не збулася мрія,
Не лякайся вітру, що повіяв,
Не спіши лишати в безнадії
Човен свій.

Розпач і тривогу зрозуміє,
В тіні крил Своїх тебе укриє,
В час недолі втішить і зігріє
Пастир твій.

Хай життєві бурі не тривожать,
Ти з Христом у битві переможеш
І ніхто зашкодити не зможе,
Тож пливи!

Ти — перлина у долоні Божій,
Будь на Нього, мов краплина, схожим,
На землі ти тільки перехожий,
З Ним живи!

Твердо стій, хай вітер не зламає,
Будь міцним, Господь тебе тримає,
Бачиш пристань — там тебе чекає
Батько твій.

Він з любов’ю руки простягає,
Ніжно так до серця промовляє:
— Як давно тебе Я виглядаю,
Сину Мій!

***
Не нарікай у труднощах ніколи,
Не пожадай того, що ближній має.
Втомившись, зупинись, поглянь навколо...
Ти в винограднику!.. Тебе Господар знає.

Хіба відразу гроно соковите?
Чи всі плоди дозріють одночасно?
Не раз потрібно і дощем полити,
Й обрізати сухі галузки вчасно.

Не нарікай... Не заздри тим, хто вище,
У кого є вже зав’язі багато.
До тебе Садівник сьогодні ближче,
Він бачить, де потрібно підв’язати.

І хоч тремтить від холоду листочок,
Та не впаде, поки Господь не скаже.
Не нарікай... Бог любить Своїх дочок,
Синів Своїх підніме, перев’яже.

Ти в винограднику. Не бійся рук Христових,
Господар знає, як ти прищепився.
Сухе одріже, щоб зростало нове,
Щоб плід добром і щедрістю налився.

Не нарікай у труднощах ніколи.
Тебе Творець ростив аж до сьогодні.
Поглянь навколо, як доспіли грона!..
Ти в винограднику! А він же є Господнім!