Григорій Сковорода

1722 - 1794

                                               
Вступні двері до християнської добронравності
                                                               Філософський трактат
   
   
   Бог зро¬бив потрібне не¬важ¬ким, а важ¬ке - не¬потрібним. Не¬має нічо¬го со¬лод¬шо¬го для лю¬ди¬ни й нічо¬го потрібнішо¬го, як
щас¬тя. Щас¬тя ж у серці, сер¬це в лю¬бові, лю¬бов - у За¬коні Вічно¬го. Як¬би щас¬тя за¬ле¬жа¬ло від місця, ча¬су й від плоті, то ми б
йо¬го ніко¬ли не знай¬шли Щас¬тя, як повітря і сон¬це, да¬ються лю¬дині да¬ром. Щас¬тя близько - во¬но в серці і в душі твоїй. До
ро¬зуміння цього ве¬де на¬ша де¬ся¬ти гла¬вна роз¬мо¬ва.

   Голова І.
Про Бо¬га. Світ скла¬дається з двох на¬тур: ви¬ди¬мої і не¬ви¬ди¬мої. Ви¬ди¬ма - це всі створіння, не¬ви¬ди¬ма - Бог, який ще в
ста¬ро¬давніх на¬родів на¬зи¬вав¬ся ро¬зу¬мом всесвітнім, або на¬ту¬рою, існу¬ван¬ням, вічністю, ча¬сом, до¬лею, не¬ми¬нучістю,
фор¬ту¬ною та ін. У хрис¬ти¬ян це Дух, Гос¬подь, Цар, Отець, Ро¬зум, Прав¬да.

   Голова II.
Про віру всесвітню. В усі віки всі на¬ро¬ди віри¬ли, що є якась таїна, якась си¬ла, що всім во¬лодіє і всім ке¬рує. Підда¬ний мо¬же
по¬ми¬ля¬ти¬ся і вва¬жа¬ти ла¬кея за са¬мо¬го па¬на, але ніхто не бу¬де су¬пе¬ре¬чи¬ти, що є дійсний пан, кот¬ро¬го підда¬ний і в очі
не ба¬чив.

    Голова III.
Про¬ми¬сел за¬гальний. Бог три¬має цілий світ, як го¬дин¬ни¬кар го¬дин¬ник. Оду¬шев¬ляє, го-дує, впо¬ряд¬ко¬вує, обо¬ро¬няє, а потім
по¬вер¬тає знов у бруд¬ну ма¬терію - в зем¬лю. То¬му йо¬го на¬зи¬ва¬ють ще ма¬те¬ма¬ти¬ком, ге¬омет¬ром або гон¬ча¬рем.

 Голова IV.
Про¬ми¬сел особ¬ли¬вий для лю¬ди¬ни. На¬ту¬ра подібна до най¬кра¬щої архітек¬тур¬ної си-метрії, мо¬делі. Як¬що рід, місто,
дер¬жа¬ву збу¬до¬ва¬но за та¬кою мо¬дел¬лю, то во¬на бу¬ває раєм, не¬бом, до¬мом Бо¬жим. І як¬що лю¬ди¬на збу¬дує своє жит¬тя
за та¬ким зраз¬ком, то бу-де в ньому свя¬ти¬ня й бла¬го¬чес¬тя. Ли¬це Бо¬же, відбив¬шись у душі нашій, пе¬рет¬во¬рює нас із ди¬ких і
брид¬ких тва¬рин у лю¬дей, здат¬них до гро¬мадської зго¬ди, нез¬лоб¬них, стри¬ма¬них, ве¬ли¬ко¬душ¬них і спра¬вед¬ли¬вих.
   Всесвітній ро¬зум, най¬ви¬ща Пре¬мудрість або Бог, зро¬би¬ли так, що ми відрізняємо¬ся від звірів ми¬ло¬сер¬дям і
спра¬вед¬ливістю, а від ху¬до¬би - стри¬маністю й ро¬зу¬мом.
   Не на¬ма¬гай¬ся до¬ду¬ма¬ти¬ся, як ця Бо¬жа Пре¬мудрість на¬ро¬ди¬ла¬ся, звідки взя¬ла¬ся; вдо-вольняй¬ся ви¬ди¬мим,
прис¬лу¬хай¬ся до про¬років, що го¬ло¬сом Бо¬жим го¬во¬рять лю¬дям про За¬ко¬ни Божі.

Голова V.
Про Де¬ся¬тис¬ловіє. Хай не бу¬де в те¬бе богів інших, крім ме¬не; не сот¬во¬ри собі ку¬ми¬ра; не зга¬дуй ім'я Бо¬же да¬рем¬но;
пам'ятай день су¬ботній - пок¬ло¬няй¬ся Бо¬гові не са¬ми¬ми по¬рожніми це¬ре¬моніями, а справжнім ділом, щи¬ро бе¬ру¬чи зра¬зок
з Нього. Вір, що сам собі вде¬ся¬те¬ро ко¬ристь чи¬ниш, ко¬ли до¬по¬ма¬гаєш іншим. Ша¬нуй от¬ця сво¬го; не вби¬вай; не чи¬ни
пе¬ре¬лю¬бу; не крадь; не посвідчуй фальши¬во; не жа¬дай жінки ближнього тво-го…
   Присвяти ж своє сер¬це щирій лю¬бові і не дай посіяти¬ся в ньому зер¬нам ли¬хих намірів.

    Голова VI.
Про прав¬ди¬ву віру. Щоб зак¬ри¬ла¬ся в тобі бе¬зод¬ня без¬за¬конст¬ва, потрібна віра. При ній по¬вин¬на бу¬ти надія. Час¬то її
уяв¬лять в об¬разі жінки, що три¬має якор. Ці доб¬родітелі ве¬дуть людське сер¬це до прис¬тані лю¬бові.
    Голова VII.
Бла¬го¬честіє і це¬ре¬монія - речі не¬од¬на¬кові. Си¬ла усього Де¬ся¬тис¬ловія вміщається в од-но¬му імені - лю¬бов. Во¬на є вічним
со¬юзом між Бо¬гом і лю¬ди¬ною. Ця Бо¬жест¬вен¬на лю-бов має зовнішні оз¬на¬ки, які звуться це¬ре¬моніями. Як¬що ж ця мас¬ка не
хо¬ває в собі дійсно¬го, то за¬ли¬шається са¬ма ли¬цемірна по¬лу¬да, луш¬пин¬ня при зерні.

    Голова VI¬II.
За¬кон Бо¬жий і пе¬ре¬каз (тра¬диція) - речі не¬од¬на¬кові. За¬кон Бо¬жий - плід, а пе¬ре¬каз - лис¬тя. За¬кон Бо¬жий - сер¬це
лю¬ди¬ни, а пе¬ре¬каз - фіго¬вий лис¬ток. Інко¬ли лю¬ди про це за¬бу¬ва¬ють, змішу¬ючи чис¬те з не¬чис¬тим.

    Голова IX.
Прист¬расті або гріхи. Прист¬расть є згуб¬не, хво¬роб¬ли¬ве повітря в душі. Це без¬пут¬не жа¬дан¬ня ви¬ди¬мос¬тей. Най¬більшим
гріхом є заздрість, а та¬кож не¬на¬висть, зло-пам'ятство, гордість, підлес¬ливість, не¬ситість, нудьга, ка¬ят¬тя, сму¬ток, сум та інший
нев¬си¬пу¬щий черв'як у душі.

    Голова X.
Про лю¬бов або щи¬ро¬сер¬дечність. Бе¬зодні гріхів су¬пе¬ре¬чить щи¬ро¬сер¬дечність, пло¬да-ми якої є: доб¬ро¬зич¬ливість,
нез¬лобність, при¬хильність, лагідність, щирість, бла¬го-надійність, без¬печність, за¬до¬во¬леність.
    Хто має та¬ку ду¬шу, той жи¬ти¬ме в мирі, ми¬ло¬серді й ве¬се¬лості.