Галина Степанець

Поки ще живе душа у тілі,
Не спинилось дихання твоє,
Маєш ти, людино, ще надію
На життя у вічності святе.

Покоління псевдохристиянське
Не пізнало Бога, ціль життя.
Час вже зрозуміти – що йдете ви,
Не по тій із двох доріг буття.

Шлях широкий ви обрали, легший,
І по нім багато хто ступа,
Біблія - в пилюці на полиці -
То страждав Христос за вас дарма?!

«Як усі» – живете ви, суєтно,
«Рай – то казка!» - віра де жива?
«Муки пекла… – не тепер, то там… десь,
Богу діла тут до нас нема.

Жоден не покинув ще шеолу.
Рай хто бачив й з нього повернувсь?» -
Та прозрійте – скільки надзвичайних
Свідчень вам послав Христос Ісус.

Бог по милості своїй великій
Вам чудес багато показав -
Одкровень в інеті є немало,
Як Він душу в тіло повертав.

Пролетять твої суєтні днини -
З кожним роком все стрімкіш їх плин,
І настане мить, в яку не знаєш,
Перестане молотити млин...

Промайне життя перед очима
За секунди, як швидке кіно...
Та змінить нічого вже не в змозі -
Sia finita, скІнчилось воно.

І душа предстане перед Богом -
Дати звіт за вчинки і слова,
За пусті, в гріхах прожиті роки,
Що заслала серце марнота…

Тож, поки є час, ступи рішуче
На вузьку дорогу, до життя,
Щоб тоді не звідать мук страшенних -
З пекла вже не буде вороття.

Залиши гординю й лицемірство,
Похоть плоті, заздрість – тьму гріхів,
Подивись на хрест страждань Голгофський,
Де Христос за тебе Сам висів.

Він узяв гріхи твої на Себе,
Викупив для райського життя,
Тож віддай Йому своє ти серце -
І спасіння матиме душа.

Січень-2021



*  *   *

Так важко розібратися людині,
Де правда, істина, а де - брехня.
Ефірний простір сповнений думками,
Словами і прокляттями сповна.

Та голос Правди в вирі інформацій
Не може заглушити сатана.
І доброти й любові міць вібрацій
Почують ті, хто вуха розтуля.

І серце для правдивих слів відкрите
Лише таке, що б’ється в унісон
Із серцем Бога - Він розлив по світу
Безмежну, неземну свою любов.

Любов ця скрита у крові Ісуса,
Пролита що за грішників була.
І ті, чиї провини нею змиті,
Отримають cяйний вінець життя.

Не по своїй, а Божій святій волі
Ввійшли в цей світ ми подихом Творця,
Щоб зодягнутися в любов Христову,
Яка проклала шлях у дім Отця.

Але не всі відчують доторк ніжний
До серця струн, бо порвана струна...
І в кому стліла совість, злом повита,
В раю не знайдуть місця для буття.

Тож поки, друже, ти ще можеш чути
Той Голос, що звучить через віки,
Стань на коліна й Бога у молитві
Пізнати шлях спасіння попроси!

Погляньте навколо, на світ цей чудовий,
На небо блакитне, моря і ліси.
Все славить тут Бога: тварини й природа,
І пташки щоранку співають пісні.

Розлогі простори, високії гори,
Ранковії роси, троянд пелюстки -
Нам свідчать про силу і милість безмірну,
Того, Хто так дивно цей світ сотворив.

Настане весна — і розіллються річки,
Підсніжники білі крізь сніг проростуть.
Кругом задзвенять життєдайні потічки
А пташки майстерно гніздечка зів’ють.


В прискоренім ритмі зелена планета
У просторі мчиться крізь бурі-шторми.
А душі спасенних чекають приходу
Нової у вічності з Богом весни.

Все створено дивно для людства земного,
Пізнали щоб Бога, до Нього прийшли
І там, на Сіоні, у Царстві Господнім,
В Христовій спокуті спасіння знайшли.

Споріднені душі, що з Богом в завіті,
Всі раю досягнуть, бо це Його діти.
Над водним потоком, в божественнім світлі,
Мов пишні дерева, там будуть радіти.

Плодами багаті, з нев’янучим віттям,
Водою живою коріння наситять.
І в славі небесній у сонмі святих
Хвалитимуть вічно Царя всіх живих.

(Пісня) Січень-2021

* * *

І ЗНОВ ВЕСНА

Що вам сказати про весну?
Звичайно, все живе їй раде.
Зимі кінець! Стрічай тепло!
Морозні дні уже позаду.

Сріблясті голоси струмків
Бринять в душі чуттям мрійливим.
Розбудить скоро всіх весна -
Пора надій в життєвім плині.

Іде весна - знов настає
Тріумф оновлення природи,
І в серці пишуться слова:
Полиш свій сум! Минуть знегоди!

Розтане ковдра снігова,
Й поля, напоєні водою,
Дадуть живильний сік зерну,
Дерева плід зав'яжуть сповна.

Нове кохання розцвіте
У душах юних - дар безцінний.
Прекрасні, світлі почуття
Пробудить дух весни чарівний.

І спів пташиний гомінкий
Звучить в лісах, понад полями:
“Хвала Життю! Творцю хвала -
Що нам дає поживу зрання!”

За милість Господа Христа,
Любов безмірну до творіння
Й нову весну, що настає,
Прославте, люди, Бога нині.

23.02.21

   *   *   *

СНІГОВА ЗИМА

Несподіванка велика -
Сніжить небо день і ніч.
Ковдра поле покриває -
До врожаю цьогоріч.

Є робота для лопати,
СнігозбИральних машин.
Дітвора діждалась часу
Для санок і ковзанів.

Хоч багато змін в природі,
Взимку дощ не дивина.
Та ще радує погода -
Щедроснігова зима.

Подавай нам, Святий Боже,
З неба милості Твої.
А ми будем Тебе славить
Словом й ділом на землі.

09.02.2021

  *   *   *

Коли туга душу огортає
І несила вже свій хрест нести,
У молитві з Богом розмовляю:
Батьку рідний, Ти мене прости,

Що зневіру в серце допустила,
І надія тліє, ледь живе,
Хай Твоя непереможна сила
На подальший шлях зміцнить мене.

Знаю я, нікому поверх міри
Не даєш Ти труднощів в житті,
І свята любов та віра
Допоможе до кінця дійти.

Січень-2021