Юрій Тітов

Ісусові ніхто не допоміг…

Ісусові ніхто не допоміг,
І хрест важкий лише Йому належав.
Юрба ж звіріла,
І гріховний крик
Неначе розривав усе безмежжя.
Ісусові ніхто не допоміг…
І тільки в спину кидали каміння.
А Він ішов,
І вже не йти не міг
За людство на Голгофу у терпінні.
І Він мовчав,
І Він не говорив,
А кров Його стікала на обличчя.
І мало хто сльозину обронив
В той день страшний,
В той день такий трагічний.
Марія – Скорбна-Мати перед Ним
Свої гарячі сльози проливала.
А Він молився і прощав усім…
Від болю Небо і земля стогнали.
Прощав усе –
І зраду, й чорноту,
Бо є та буде вічно Божим Сином.
А плач Небес приносив гіркоту,
І вірила душа у воскресіння.
Ісусові ніхто не допоміг…
А Він за нас земні тортури стерпів.
О світе!
Скинь із себе чорний гріх
І не шукай Його посеред мертвих.
У кожного Голгофа є своя
І є свій хрест,
І є своє долання.
Хай часу пробігає течія,
Та стерпить все душа в своїм стражданні.
За шлях важкий у Бога не проси
Ні нагород,
Ні почестей для себе.
На Гору вищу хрест свій донеси,
Де Божий лик пливе у вічнім Небі.