Євгенія Юрчишина - Кулик

У ДЕНЬ МАТЕРІ

Не забула: День Матері буде в неділю.
Заквітчала вже хату вона пишним зіллям.
Пахнуть в хаті любимі синів пиріжки.
-- Вірю я, що приїдуть в неділю таки!
Напекла. Наварила. Та що іще треба?
Звела очі благально до чистого неба.
-- Боже мій милостивий! Тебе щиро молю,
Учини мою просьбу, здійсни мою волю:
Учини, щоб приїхали любі сини.
Вже десь літ, мабуть, три, як не були вони.
Я не хочу дарунків. Нащо вже мені?
Хочу бачити їх, що здорові, живі,
Хочу чути їх голос, почути їх сміх.
Хочу їх пригорнути від радості й втіх.
І онуків не бачила... Десь підросли.
О мої дорогі ви, синочки - сини.
Та і дзвонять лиш зрідка... Все часу нема.
А то слизько в дорозі, то дощ, то зима.
І не їдуть до мене мої діточки.
А я так вже стужилась за ними таки.
Вже давно розкошує у дворі весна.
А сини все не їдуть. Все часу нема.
Катерина в котрий раз вже стіл накриває,
Вишиваним обрусом його застеляє.
Розставляє тарілки. І ті пиріжки.
І виходить за хвіртку щоразу таки.
До сусідки приїхала ціла машина!
Так хвалила Марія якось свого сина,
Що нема, певно, навіть такої неділі,
Аби син із сім'єю її не навідав.
Не позаздрила Катря. Лиш сльози змахнула.
Враз дзвінок телефонний із хати почула:
-- Ну привіт, наша мамо! Вітаємо Вас!
Як не як, а День Матері -- то просто клас!
Відірвалися ми. І гайда -- на природу!
Шашлики собі смажем! Прекрасна погода!
А як будем назад, десь опівніч, вертати, --
Може вступим до Вас і до рідної хати.
Правда, треба бензину... до біса спалити,
Бо прийдеться в об'їзд ціле коло робити.
Не дослухала слів... Впала слухавка з рук.
Натерпілася скільки... і болю, і мук.
Чоловіка не стало. Ростила сама,
Пиріжки їх любимі завжди їм пекла...
І у церкву водила. І вчила добра...
Де ж поділась наука матусина та?
Чим в житті тім нелегкім вона завинила?
Тим, що завжди синочкам старалась й годила?..
А вони підросли та й мало - помалу
Життям своїм зажили й забули про маму.
О любі мої! Чиїсь дочки й сини!
Як матір чекає, -- не знаєте ви...
Спішіть ви до Мами, допоки чека.
Спішіть ви до Мами, ще поки жива!
Допоки ще світло горить у вікні,
Допоки скриплять іще двері старі.
Допоки є стежка до рідної хати.
Спішіть! Бо не можна таке відкладати.


ГОСПОДИ ЛАСКАВИЙ! ДЯКУЮ ТОБІ!

Господи ласкавий! Дякую Тобі
За усі щедроти, що даєш мені.
За той день прожитий, що уже згасає.
Дякую я, Боже, Господи ласкавий!
Господи Всесильний! Дякую Тобі,
Що настав вже вечір на святій землі.
Дай же, Боже, нічку весняну, красиву
Переночувати нам усім щасливо.
Дай, Боже, здоров'я! Дай, Божечку, сили,
Щоби через нічку всі ми відпочили.
Щоби ми забули образу і сльози.
Змилуйся над нами, милостивий Боже!
Ось і вже легенько надворі світає...
Сонечко проміння у росі купає.
Господи ласкавий! Дякую Тобі
За усі щедроти, що даєш мені.
Дякую за доню, за сонце, за вітер,
За Матусю рідну, що була в цім світі.