Володимир Слонопас                 Час великої омани

Духовна стаття

Сьогодні, як ніколи, стало очевидним, що ми живемо в часи, які апостол Павло описував: «Знай же ти це,
що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді,
богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі,
жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять
Бога…» (2 Тимофію 3:1-4). Крім того Біблія ясно вчить, що однією з ознак останнього часу буде те, що
люди стануть розповсюджувати неправду, побудовану на бажаннях похітливого серця, а не Божу істину. В
сьогоденні гріх тлумачиться не в світлі Біблії, а з точки зору філософії, психології, політилогії та інших
напівнаук. Бог відсутній в таких вченнях або зображений як щось не грізне, а сентиментальне, хто ніколи
не позволить своєму гніву впасти на кого будь. Тисячі людей обдурені та введені в оману сучасною
філософією. Нам проповідують тільки любов Божу, забуваючи, а точніше, не бажаючи говорити та чути
про відповідальність за гріхи. Безумовно, Бог є любов, але Він є Богом любові істини. Ми ж, підміняючи
істину неправдою, марно чекаємо на Його благословення. Ми живемо в ті дні, про які апостол Павло
попереджував, пишучи: «... любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію
омани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду. (2
до Солунян 2:10-12). Яке загадкове і чудне попередження, зроблене апостолом Павлом: «за це Бог пошле
їм дію омани, щоб у неправду повірили». Як чітко зображене буття сучасної людини, обдуреної обіцянками
політиків і вірячій блудослів’ю демагогів, в той же час байдужій до голосу Бога. Рухоме диявольською
силою в протилежному напрямку, суспільство несеться стрімголов у прірву самознищення.
Зло поглинуло думки та серця людей, та державні мужі не тільки замовчують це зло, але й стараються
зобразити його як щось добре. Вони запевняють нас, що завтра буде краще, але це велика омана думати,
що так і буде. Будучи впевненими у своїй силі та мудрості, своїми помислами люди вводять самих себе в
оману, вірячи в свою здатність, а не в силу Бога. Але ні їхня розсудливість, ні їхнє піклування за своє
життя, ні навіть турботи за життя інших, не приносять впевненності бути спасенними. Людська мудрість
не оберігає людей від смерті, інакше б ми побачили різницю вразливості до ранньої та неочікуваної смерті
між мудрими та дурними, між багатими та бідними.  За пекло чув кожний з перечислених категорій людей,
та якщо хтось з них заспокоює себе тим, що уникне цього, розраховуючи на свої діла і на свої благі наміри,
на те, що його власний план спасіння кращий за інші, всі такі зусилля і хитрощі нечестивців уникнути
пекла, приречені на невдачу, так як своїми гріховними вчинками вони відкидають Христа. Біблія вказує, що
поскільки ми відкинули істину, ми стали жертвами величезної омани. Апостол Павло говорив римлянам,
що люди «Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві,
що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили
природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою
статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони
прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в
пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди,
лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники,
наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні,
зрадники, нелюбовні, немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а
проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке. (До Римлян 1:25-32). Тричі в першому
розділі «Послання до Римлян» наголошується, що Бог віддав їх за гріхи їхні. Цей уривок чітко вказує, що Бог
посилає оману грішникам. Згідно з писання, та й бачимо самі з життя, що наступає момент, коли Бог
віддає чоловіків та жінох їх гріхам, Він робить це, знявши свій вплив на бачення та розуміння життя за
Богом. Бог дає розуміння, Він його і забирає, все у волі Творця. Позбувшись Божої милості бачити все і
розуміти кожну ситуацію у світлі Біблійного вчення, люди продовжують йти і вирішивувати все на свій
розсуд і, як і належить цьому статися, попадають в страшну сітку сатанинської омани. Чим більше гріхів
ми скоюємо, тим легше стає грішити. Богом заложені моральні підвалини у людині. Але наше потурання
чужому гріху послаблює силу протистояння власному, тим самим піддаючись все частішим та
жорстокішим спокусам. Таким чином, піддаючись гріху, ми стаємо рабами гріха. Люба інша епоха в історії
людства не може похвалитись тою масою привабливих привад, котрими переповнена сучасність: від,
якщо не голих, то майже так вдягнутих, красунь до всюдисущої реклами товарів, розваг, ігриськ, тощо.
Сьогодні, де оком не кинь, можливостей заплутатись у всюдисущих побрехеньках більш, ніж достатньо.
Реклама товарів, медикаментів, обслуговування і всього іншого працює дуже добре для вуха та зору, та
зачасту далеко не відповідає дійсності. Так хочеться бажане приймати за реальне, що люди зовсім не
задумуються над тими підводними небезпеками, що їх чекають, в шаленному потоці інформації, яке ”
добро“ їм несе те, що пропонується. Так само і в політиці, де всякого роду кандидати міняють свої
політичні платформи як станції метро тільки з однією ціллю – дістати місце у вагоні влади. Обіцяючи
золоті гори, їх розрахунок точний – люди люблять чути гарні обіцянки, котрі ласкають їх слух. Як казали з
покон віків на Україні: «Обіцянка-цяцянка, а дурному радість». Так воно і є, омана до голови не доходить,
а залишається у вухах солодкою мелодією. Парадокс нашого часу можемо спостерігати у всьому: ми
купуємо більше речей, та не маємо часу ними насолоджуватись; ми тратимо більше грошей, та менше
купуємо; наші квартири стають більшими, та сім’ї меншими; більше медикаментів, та менше здоров’я;
наші доходи збільшились, та моральність впала; ми добилися кількості, та втратили якість; ми
набудували церков, та чисельність безбожників зросла... Голова без Бога не здатна профільтрувати
неправду.
Невіруючих у наш час немає. Тільки одні вірять в Бога та Його істину, інші вірять омані диявола. Чи може
віруючий в Христа замовчувати зло чи шукати раціональне зерно в неправді і пояснювати чи навіть
оправдувати зло? Павло оповідає, як в Салониках полюбили неправду, ставши таким чином «мудрими» в
скоєнні зла і так глибоко впали у гріхах, що стали називати зло добром. Кожен раз Бог стримує людське
зло своєю могутньою рукою, подібно до того, як Він усмиряє хвилі бушуючого океану. Але якби Він відняв
свою стримуючу руку, вони б в короткому часі знищили усе, так як гріх несе гибель та страждання душі, він
руйнує до самого дна, і, якщо Бог перестане його стримувати, то душа людська стане цілковито
нещасною. Розпущеність людського серця безмежна у своєму шаленстві. Серце грішника, як той
всепожираючий вогонь, який стримується Богом, бо інакше, вирвавшись назовні, він буде нищити все, до
чого буде доторкатись, запалюючи інших. Там, де чоловік відступив від вічних заповідей Божих та моралі,
там непросвітня тьма. Перебуваючи у тьмі, людина починає оповідати помилкові судження про більшість
життєвих речей. Кожен, відкинувший Бога, досягає такого стану в своїй гріховності, що більше не може
пояснити в чому різниця між добром і злом. Неможливо зрозуміти що відбувається в наш час, поки Бог не
дасть нам осяяння згори. З-за того, що людські гріхи стали настільки огидними в Його очах, Він забирає це
духовне світло, і вони у своїй сліпоті спотикаються у глибокій пітьмі.
Сьогоднішня церква знаходиться в небезбеці бути обдуреною та введеною в оману також. В наш час
появилось багато лже-учителів та пастирів, «що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська,
говорить Господь!» (Єремія 23:1). У часи Єремії Бог попереджав жителів Єрусалима: «Не слухайте слів
цих пророків, що вам пророкують, вони роблять безглуздими вас, висловлюють привиди серця свого, а не
слово з уст Господніх.» (Єремія 23:16). Бог попередив, що «Вони справді говорять до тих, що Мене
ображають: Господь говорив: Мир вам буде! А кожному, хто ходить в упертості серця свого, говорять
вони: Зло не прийде на вас!» (Єремія 23:17), і це в той час, коли біда та розруха от-от прийде. Бог
звинуватив пророків у той день, що вони перекручують Його слова і Він попередив: «дам Я на вас сором
вічний та вічну ганьбу, що не буде забута!…» (Єремія 23:40). Ми нехтуємо нашими відношеннями з Богом,
надіючись, що наше християнство звільнить нас від пекла. Велика омана захована в цьому. «Хитрі лисиці
в наших виноградниках», як Біблія називає лжеучителів, заспокоюють людей в церквах, щоб тільки
збільшити свої прибутки, але не за спасіння душ інших вони дбають. Вони заслужили того, щоб бути
скинутими в пекло. Над їхніми головами постійно хитається меч Божого правосуддя, який по Його ж
милосердю не находить примінення в момент скоєння гріха. Ми дістали пораду розрізняти між добром і
злом, судячи людину по ділам її. «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди
родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж
дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, по їхніх плодах ви
пізнаєте їх!» (Від Матвія 7:17-20). Закон Божий – це вічне і незмінне мірило праведності. Кожний не
пізнавший і не навернений до Бога заслуговує по Його справедливому суду бути скинутим у пекло. Диявол
стоїть готовий у кожну мить схопити їх і потягти у свої володіння. Вони його власність, він заволодів їхніми
душами і тепер володарює над ними. Біси стоять поруч з грішащими, наглядають за ними як вартові,
подібні до голодних рикаючих левів, чекаючих на свою здобич і не спускаючи з неї кровожерливого погляду.
І як тільки Бог відведе свій захист, вони в моменті кинуться на них з широко розкритими пащеками, щоб
поглинути їх душі на завжди.
Святе Письмо вчить, що сатана деколи приймає образ ангела світла. Коли диявол приходить спокушати,
він не спішить відкритися і попередити нас, що це саме він прийшов. І знаків сатанинських на себе не
спішить начіпляти, щоб ми здалеку бачили хто йде. Він приходить в тисячах різних образів, діючи обманом
та лже-чудесами. Спочатку він вселяє оману, що це не стільки гріх, як різностороннє та повне пізнання
життя. Адаму і Єві він сказав: «Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються,
і станете ви, немов боги, знаючи добро й зло.» (Буття 3:5). Це був перший обман в який сатана втягнув
перших людей. Хоч цей випадок всім відомий, говорений переговорений тисячі разів і більше, та сатана
кожен раз повторює цей обман аж до сьогоднішнього дня. Не один в наші часи впав жертвою
багатовічного обману, що гріховне буття веде до повноцінного життя. Угризіння совісті, невдачі та жаль
скоєнного ми стараємось притупити думкою, що цілий світ живе задоволенням своїх бажань. Та Святе
Письмо попереджує, що «дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться…» (Приповісті 4:
19). Скільки, повіривши сатанинській брехні, розплатились розбитим життям, зруйнованими сім’ями,
згубленими долями. Сатана старається примусити нас вірити, що душа має набагато менше значення,
ніж тіло. Христос відкинув цей обман, спитавши: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу
свою занапастить?» (Від Марка 8:36).
Слово каже, що є час родитися і час помирати. У грішних людей немає і хвилинної гарантії того, що смерть
ходить рядом. Ніхто з живучих на землі не гарантований від того, що його слідуючий крок буде в
потойбічний світ. Шляхи та способи вилучення людей з цього світу безчисленні та неймовірні і тільки від
Його волі залежить в який момент і як  грішник піде з цього світу. Не прийнявші Божого спасіння
знаходяться ніби на хиткому гнилому мості над прірвою пекла. Життя порівняне в Біблії з травою та
квіткою, земне перебування котрих дуже коротке. Таке і наше життя – швидкотічне. Якщо молоді ще
можуть сумніватись у цих словах, то люди старші прекрасно знають на скільки це правда. Земне життя
людини як мить коротке, та далі, увірувавшого у Христа, чекає вічність. Але мільйони людей живуть так,
ніби земне життя являється єдиним. Вони повністю втратили віру чи хоча би надію, а може й ніколи не
задумувались над вічністю. Тому таким і прожити хочеться весело, користаючи зі всіх задоволень, які
підносить сатана. Люди розтрачають своє майбутнє тільки тому, що за нього треба платити під час
життя. Платити вірою і любов’ю до Бога та до ближнього, відмовитись від гріховного життя і прийняти
образ Христа. Людські серця жорстокі по своїй розбещенності і тому день за днем люди стають все більш
і більш винуваті перед Богом, якщо вони нехтують спасінням своїх душ. Ми повинні жити, розуміючи всю
коштовність вічного життя, і кожен день віддавати належну хвалу Творцю. Не існує іншого спасіння, як те,
що запропоноване Богом. Та тисячі людей думають, що вони в силі захистити себе від реальності часу,
стараються побудувати свою безпеку на силі грошей, так само, як і забезпечити себе майном на
майбутнє. Але це знову ж таки невірний шлях захисту та спасіння. Існує тільки один шлях спасіння –
Божий, який прийшов для нас через жертву Ісуса Христа. Тільки Христос є шляхом спасіння, котре дав нам
Бог. Біблія проголошує: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса
Христа, що послав Ти Його.» (Від Івана 17:3). Тільки Христос являється втіленням всієї істини. Прийди до
нього з простою по дитячому вірою і Він стане твоїм шляхом спасіння.
Багато хто обдурений сатаною, думаючи, що має достатньо часу на примирення з Богом.Найчастіше в
приклад береться історія покаяння злочинця на хресті. Але чи хоч хтось знає день своєї смерті, чи хоч
один може з певністю заявити, що Бог дасть йому час на покаяння в останню хвилину? Грішники завжди
ходять в небезпеці загинути, як ті, що ходять по льоді, можуть неочікувано впасти. І все це з Божої волі:
«направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені,
згинули, пощезали від страхів!»(Псалми 72:18,19). Вони завжди наражені загинути раптово, як і гуляючий
по льоді, не може передбачити наперід коли впаде. Як на льодяній поверхні ми не потребуємо, щоб нас
хтось штовхнув, для того, щоб впасти, а ми падаємо з-за відсутності рівноваги та опори і під вагою
власного тіла, так і в життю ми падаємо під вагою власних гріхів, не маючи опори на Бога. Найчастіше ми
думаємо: «Чому ж грішники, чи нечесні багаті, чи державні казнокради, та ще не впали?» Причина тільки
одна – ще не прийшов призначений Богом час. А от коли їх час проб’є і ніхто більше не стримає їхнього
покарання, тоді вони в моменті загинуть. Колись пророк Амос звертався до свого народу, щоб покаялись
та навернулись до Бога, та вони відмовились і прийшов суд, хоча вони, як багато хто й нині, надіялись ,
що якось воно буде, що Бог добрий ... Але неочікувано скоро прийшла розплата. «І тому Я вам дав
чистоту зубів по всіх ваших містах, і брак хліба по всіх ваших місцях, та ви не вернулись до Мене, говорить
Господь… І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами, і дощ посилав на одне місто, а на друге
місто не посилав; одна ділянка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висихала. І два-
три міста рушали до міста одного напитись води, але не насичувались, та ви не вернулись до Мене,
говорить Господь… Я бив вас посухою та зеленячкою, сарана жерла безліч ваших садків й виноградників
ваших, і ваших фіґовниць та ваших олив, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь… Я на вас
посилав моровицю, немов на Єгипет, мечем побивав ваших хлопців, полонячи разом і коней у вас,
підіймав до ніздер сморід ваших таборів, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь… Я винищив вас,
як Содом та Гоморру Бог винищив, і ви стали, немов головешка, з пожару врятована, та ви не вернулись
до Мене, говорить Господь… Тому то зроблю тобі так, о Ізраїлю, а що Я зроблю тобі це, приготуйся,
Ізраїлю, до зустрічі Бога свого!» (Амос 4:6-12). Ті з вас, котрі не прийняли Божого спасіння і не вірять, що
вони близькі до пекла, можуть опинитись там невдовзі. Прокляття не дрімає, воно може прийти швидко і
по всій вірогідності це станеться несподівано для багатьох. З впевненністю скажемо, що не один, хто жив і
вірив, що він спасенний, чиє життя мало вигляд пристойного, сьогодні знаходяться не в Раю. Як бажали б
вони сьогодні повернути все назад щоб змінити своє життя, щоб знову мати ту можливість спасіння, якою
ми ще можемо скористатись. Сьогодні ми по істині маємо надзвичайну можливість, сьогодні Христос
широко розчинив двері прощення і голосно взиває до грішників, запрошуючи їх до себе в Царство Боже.
Хай кожен сьогодні, хто ще не прийняв Христа і висить над прірвою пекла, прислухається до голосу
Божого. Тільки Бог своєю силою може нас врятувати як від майбутнього пекла, так і від пагуби на землі.
Цей сприятливий час та день великої милості до одних, без сумніву, стане днем жахливої помсти для
інших. Нічого нема простішого, як прийняти Христа сьогодні, зараз, в даний момент. «Бог каже: Приємного
часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2
до Коринтян 6:2). Відтягуючи цей момент, все складніше стає зробити крок назустріч спасінню. Це омана
думати, що завтра буде краще, ніж сьогодні. Віра в завтра, а не віра в Христа – це омана, котра стане
причиною кінцевої та вічної погибелі.